Кукушка и Петух

Кукушка и Петух

 

«Как, милый Петушок, поёшь ты громко, важно!»

— «А ты, Кукушечка, мой свет,

Как тянешь плавно и протяжно:

Во всём лесу у нас такой певицы нет!»

— «Тебя, мой куманёк, век слушать я готова».

— «А ты, красавица, божусь,

Лишь только замолчишь, то жду я, не дождусь,

Чтоб начала ты снова...

Отколь такой берётся голосок?

И чист, и нежен, и высок!..

Да вы уж родом так: собою невелички,

А песни, что твой соловей!»

— «Спасибо, кум; зато, по совести моей,

Поёшь ты лучше райской птички.

На всех ссылаюсь в этом я».

Тут Воробей, случась, примолвил им: «Друзья!

Хоть вы охрипните, хваля друг дружку,

Всё ваша музыка плоха!..»

 

За что же, не боясь греха,

Кукушка хвалит Петуха?

За то, что хвалит он Кукушку.

Зозуля й Півень

 

—  Як, любий Півнику, співаєш ти чарівно!

—  Зозуленько, не згірше й ти,—

Виводиш плавно так та рівно:

Співачки кращої у лісі не знайти!

—  Тебе, кумасю мій, вік слухать я готова.

—  А ти, красуне, забожусь,

Замовкнеш на хвилину — не діждусь,

Коли заллєшся знову...

Відкіль такий береться голосок?

Тонкий і чистий, як струмок!..

Такі усі ви, невеличкі зроду,

А спів — куди там солов'ю!

—  Спасибі, кумоньку, за похвалу твою!

Та й ти ж співочу маєш вроду:

Куди там райським тим пташкам! —

Тут Горобець до них цвірінькнув:

— Годі вам!

Як не хваліть себе, а я міркую,—

У вас обох поганий смак...

 

За що ж, спитаєте однак,

Зозуля Півня хвалить так?

За те, що хвалить він Зозулю.

 

Переклад Миколи Шеремета



Реклама

Недавние Посты

Реклама

Комментарии закрыты.